«Я не Арестович, але можу вас заспокоїти», - історія лікаря, який пішов на фронт з трьома синами

Володимир за фахом - лікар-анестезіолог. У цивільному житті завідував відділенням інтенсивної терапії та реанімації районної лікарні. Сьогодні ж він - начальник лікувально-евакуаційного відділення в 30-ій окремій механізованій бригаді ім. князя Костянтина Острозького і в своїх повних 55 років вправно демонструє свій вишкіл.

Історію розповідає Оперативне командування «Північ».

«Я не Арестович, але можу вас всіх заспокоїти: будьте певні, що тут зібралися максимально вмотивовані люди. Нема тих, хто працює в півсили. Ми всі викладаємося на повну при виконанні поставлених задач», - каже чоловік.

Мотивація кожного, хто взяв зброю до рук, - різна: хтось прийшов відстоювати власне місто, хтось помститися за полеглого товариша.

«У мене троє синів. Всі троє захищають Батьківщину. Мають вік 36-ти, 33-х та 20-ти років. Наймолодший – курсант ще. Я маю надихати їх. Якщо тато може у свої роки, то і діти зможуть. Вони мають татком пишатися. Все, що мені треба сьогодні, – це ранковий дзвінок зі словами: «Діти, як у вас там?», а мені відповіли «4.5.0., тату. Сподіваємося, у тебе теж», - ділиться чоловік.

Захиснику хотілося б, щоб Європа і весь світ розуміли, що ціна перемоги - дуже велика, і ми платимо душами за власну землю та можливість бути розвиненою країною. Боєць каже, що мотивації вистачає не лише у його підрозділу, а й у всієї бригади: вони готові, ризикуючи власним життям, рятувати побратимів.