Головний військовий розвідник України розповів про плани Москви. Інтерв'ю

Що відомо українській розвідці про дії росіян на Донбасі і у Херсоні, та про настрої, які панують у Кремлі, НВ розповів Кирило Буданов, начальник ГУР Міноборони.

До 9 травня, сакрального для Кремля «дня перемоги», залишається усього тиждень. На сході України тривають бої, але РФ поки не вдається здобути перемогу у битві за Донбас. Справа йде до чергового зриву планів окупантів.

На цьому тлі українським військовим важливо розуміти — чого очікувати від ворога?

Відповіді саме на це питання системно шукає Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України.

НВ поспілкувався з головним військовим розвідником, аби дізнатись, що відбувається на окупованих українських землях та на фронті, а також чи оголосять у РФ мобілізацію і яким чином московський диктатор «продасть» її необхідність власному народу.

— У Херсоні росіяни 27 квітня збиралися провести псевдореферендум. Але їхні плани змінились, нічого не відбулось. Що вони далі планують робити з Херсоном?

— У росіян дуже сильний кадровий голод. Ті персони [потенційні колаборанти], на яких вони робили ставку перед війною, у багатьох випадках себе абсолютно не виправдали. Певна кількість людей погодилася на співпрацю. Але досить невисокий відсоток із тих, хто це зробив, насправді здатен керувати хоча б якимось районом міста. Тому головна проблема — це кадровий голод.

Далі питання: що вони хочуть створити? У хворому розумі російського керівництва є дві ідеї, які вони плекають. Перша — це відтворення Таврійської губернії, яка існувала нетривалий час у Російській імперії. Це територія Криму, Херсонщини, частково Миколаївщини і навіть трохи Донецької області і Запоріжжя, з адміністративним центром у місті Сімферополь. Це та ідея, яку вони зараз проштовхують.

Друга ідея, яку нечасто можна почути, проте вона має місце, — так зване Небесне місто. Це Одеська область, Херсонська область, частина Миколаївської області, місто Дніпро і частина Донецької області. Була така концепція. Ще раз кажу: це — хворий розум.

Ось ці дві божевільні ідеї, які вони всерйоз для себе сприймають і зараз намагаються відтворити.

— З Херсонщини зараз вивозять зерно, трактори. Що Росія хоче там зробити? Голод?

— Авжеж. Вони спробують зробити демографічну кризу, а потім — гуманітарну. Тільки в такому випадку вони зможуть справитися з більшістю населення. Дуже легко маніпулювати настроями населення, коли в людей забрати усе, а потім пропонувати гуманітарну допомогу. Щоб не витрачати мільйони, вони будуть витрачати копійки, даючи крихту хліба.

— Окупанти побачили, що населення їх не сприймає і пішли таким шляхом?

— Не сприймає абсолютно. Вони пішли шляхом геноциду, нічого нового там нема.

— Зараз відбувається велика битва за Донбас. Що росіяни в результаті цієї битви хочуть отримати: включити ОРДЛО до складу РФ?

— Зараз вони ще на роздоріжжі. Тобто не вони, а він президент РФ, — там одна людина вирішує. Він не прийняв остаточного рішення чи намагатися йому прийняти так званий Донбас у склад Росії чи лишати його якоюсь третьою територією. Проте певні кроки вже зроблені. Серед них найголовніший — перехід кураторства [над проектом «ЛДНР"] від пана Суркова Владислав Сурков — експомічник президента РФ, який відповідав за закордонні території, до першого заступника голови адміністрації президента РФ Сергія Кірієнка. Це безпосереднє керівництво з Кремля. Це ніяке не керівництво закордонними територіями. Вони готуються до даних процесів, але остаточного рішення ще нема.

— Від чого буде залежати це рішення?

— Від дуже багатьох факторів. По-перше, їм потрібен увесь Донбас. Бо навіть для хворого розуму буде нелегітимно, коли одна частина Донбасу під контролем поки що у них, а інша — ні. Їм потрібен увесь Донбас, щоб номінально сказати, що народ Донбасу обрав свій шлях.

— Навіщо вони вивозять людей — і вже дуже велику їхню кількість — з території того ж Маріуполя в Росію?

— Дивіться, будь-ласка, в історію, — вони так робили завжди. Радянський Союз робив так на всіх територіях, і Росія продовжує цю ганебну практику. Навіщо це робиться? Перше — заміщення корінного населення на російське, для того, щоб змінити соціально-демографічну картину у цьому регіоні. По-друге — це переселення. Ви якщо подивитесь, куди їм пропонують їхати — це виключно депресивні регіони, у яких основний контингент — малоосвічені непрофесійні люди. У порівнянні із ними населення Маріуполя — генії і Нобелівські лауреати. Вони таким шляхом отримують кваліфіковану і дуже низько оплачувану, — люди будуть знаходитися майже у рабських умовах, — робочу силу. Тут суто прагматичний підхід.

— Наскільки поширений зараз на окупованих землях партизанський рух? Такого ж раніше не було.

— Не можу сказати, що такого не було. У нас вже 8 років триває війна з Росією і на окупованих територіях партизанський рух є. Його по-різному називають. Ми його кличемо «агентурний елемент». Зараз популярним стає вислів «партизанський рух» чи «рух опору». Є різні назви, проте результат один — це люди з місцевого населення, які на тимчасово окупованих територіях вірні державі Україні і усіляко допомагають скиданню влади окупанта. Досить багато результативних знищень ворога на окупованих територіях зроблені завдяки їм. Починаючи від операцій по наведенню і коригуванню артилерії та авіації, закінчуючи проведенням спеціальних операцій по ліквідації ворогів.

— Які найбільші проблеми зараз в російській армії? Їм не вдався наступ за 2−3 дні, йде вже 68-а доба…

— Усі проблеми російської армії якраз зараз і виплили.

Це був великий піар. Усе на що вони витрачали гроші - це показувати велич російської армії у світі. Зараз усі побачили — нема жодної величі. Порівнювати військовий потенціал Росії і України перед початком цієї фази війни, яка почалась 24 лютого, неможливо: це десяти-, а по певних показниках двадцятикратна перевага РФ. Проте реальні бойові дії показали реальні проблеми: кількісний показник вони мають, це безумовно, а от якісного нема. По-друге, досить низька мотивація. Ті втрати, яких вони зазнали за цей час, досить сильно на них впливають.

Вже зараз Росія перейшла до прихованої мобілізації і найближчим часом готується оголосити про відкриту мобілізацію. Мені досить цікаво: як вони будуть це пояснювати власному народові? Чому для Росії з її, як вони кажуть, першою або другою армією у світі, потрібна мобілізація, коли згідно їхніх офіційних повідомлень, усе йде за планом і Україна як військова машина нічого з себе не представляє? Я можу робити певні припущення, опираючись на певні факти, що це проведуть під призмою того, що Росія воює не з Україною, а з англосаксонським світом. Саме в такій парадигмі це буде пояснюватись російському суспільству.

— Ви раніше казали, що Росія готує теракти на власній території, щоб спровокувати ще більшу ненависть до українців…

— Я вас перерву. Що значить «готує»? Вона вже їх проводить досить активно. Подивіться, що коїться. Багато підривів, багато знищених об'єктів і в усьому Росія звинувачує виключно Україну. Подивіться на ситуацію з Придністров'ям наприклад. Авжеж, це гарна позиція, — звинувачувати в усьому Україну. А як це усе можливо? Хтось може пояснити?

— Як Росія надалі збирається використовувати Придністров'я у війні проти нас?

— Придністров'я для них у військовому плані - величезна проблема. Є територія, яку вони повністю контролюють. Проте у них не має до неї жодного підходу. Кордон з одного боку з Молдовою, з іншого — з Україною. І як би вони там не кричали, нічого серйозного вони там зробити не можуть. Ті підрозділи, які знаходяться у Придністров'ї - це і є вся їхня сила, а їх приблизно 1,3 тис. людей. Це російські офіційні війська у цьому регіоні. Більшою частиною вони охороняють склади у населеному пункті Ковбасне. Меншою — радіоцентр у селищі Маяк, і стоять у Тирасполі.

— Придністров'я не є для нас великою загрозою?

— Великою загрозою не є. Але це фактор дестабілізації в усьому цьому регіоні: для Румунії, для Молдови і для нас.

— Росія планує оголосити мобілізацію на 9 травня?

— Так, вони готуються. Зараз Росрезерв почав звіряти, що насправді є у них в наявності і підраховувати, що вони можуть видати по мобілізаційних нарядах. Це абсолютно необхідний крок перед початком справжньої мобілізації.

— Який план у Кремля на 9 травня? Перемога на Донбасі?

— Це їхня мета, але не буде цього, не встигають. Жодним чином вони не встигають.

— Який настрій у російській армії серед тих, хто воює? Наші військові кажуть, що росіяни навіть не забирають тіла своїх загиблих з полю бою. Російські військові бачать, що в них — величезні втрати. Російська пропаганда це все замовчує, але ж всередині армії це мають знати?

— Це доходить, безумовно. Російська армія абсолютно демотивована. Проте є військова вертикаль, — їм приходять команди і вони будуть змушені їх виконувати. Хочеш, не хочеш, є наказ і ти його будеш виконувати. Не виконуєш — сідаєш у в’язницю, багато є різних варіантів. Тому суттєвого значення їхній моральний стан не має. Вони будуть виконувати наказ.

— У ЗМІ з’явилася інформація, що Валерій Герасимов, начальник Генштабу Збройних сил РФ, нібито був поранений під Ізюмом. Правда це чи ні підтвердження нема, але у будь-якому разі цілого начальника генштабу відправили під Ізюм. Для чого?

— Повертаємося знову на початок нашого інтерв'ю — брак кадрів. Це і є проблемою. Величезна кількість російського генеральського складу, вищого командного складу спускалася до керування батальйонами, а в певних випадках — ротами — вручну.

Я відійду від коментування інформації щодо стану пана Герасимова, але якщо він був вимушений поїхати прямо на передову, мабуть, щось сталося. А що сталося? Причина виключно одна — незадовільні плани щодо просування вперед. Окупація провалюється, вони не встигають. У них був головний термін — встигнути до 24 квітня закінчити «спецоперацію», вони його повністю провалили. Друга дата — це завершити операцію хоча б по Донбасу до 9 травня. Якщо вони цього не зроблять, це ще більш ускладнить політичне забарвлення усього процесу. Як буде Путін проводити цей парад? Що він буде казати? Балачки про війну з англосаксонським світом — вони на когось спрацюють, а на когось — ні. Путін не може визнати, що він програє Україні. Для цього йому потрібно показати якогось серйозного супротивника, щоб сказати, умовно кажучи: «Можливо, ми трошки і програємо, але це ж ми не Україні програємо».

— Що відбувається в оточенні Путіна? Була інформація про арешти всередині ФСБ, і з Сурковим невідомо що

— Певною мірою певні чистки проведені. Але те, що каже більшість ЗМІ, трошки перебільшено.

— У чому перебільшення?

— У кількісному і якісному складі цих чисток. Так, є дуже значні зміни серед військового керівництва, на рівні командувачів родів військ, командувачів в армії і так далі. Це не дуже публічні люди і про це ЗМІ не сильно пишуть. Є певні зміни та певна кількість заарештованих людей у спецслужбах. Наприклад, усім відомий генерал Сергій Бесєда, який відповідав у ФСБ за надання оперативної інформації по Україні. До речі, історія з фінансуванням [арештованого співголови ОПЗЖ та кума Путіна Віктора] Медведчука — це трошки пов’язано із ним.

Але тієї картинки, яку хочуть усі побачити, нема. Тисячами нікого не саджають, нажаль. Певні зміни є, — їм треба призначити цапа-відбувайла. Ось вони і шукають.

— Медведчук виявився взагалі не потрібним Росії?

— Відповім трохи загально: нікому в світі зрадники не потрібні, навіть Росії. Вона їх використовує, але потім викидає. Усе.

— Тобто, Медведчуку у нас сидіти і сидіти…

— Сидіти у нас, сидіти не у нас, різне може бути, але це вже використаний матеріал.

— Для Росії?

— Для всіх. Його час закінчився.

— Є відчуття, що Захід нарешті повірив, що Україна може перемогти у цій війні. Ленд-ліз прийняли, буде постачання зброї. Якщо ми витримаємо битву за Донбас, станеться перелам на нашу користь. Але Росія точно буде намагатися щось вчинити. Загроза ядерного удару реальна?

— Шанс на застосування тактичної ядерної зброї був і є завжди. Використовувати стратегічну ядерну зброю нема сенсу, бо ми досить близько один від одного. Але тактична ядерна зброя і її застосування, просто пришвидшать кінець Росії. Ця війна закінчиться

Є усього два варіанти, як вона може закінчитися.

— Які?

— Перший — розділення Росії на три і більше частини. І другий — відносне збереження територіальної цілісності РФ при зміні керівництва країни. В останньому випадку новий керівник скаже, що РФ не при чому в усіх цих процесах, це був хворий диктатор, а країна тут ні до чого. У цьому випадку Росія віддасть усі окуповані нею території, — від островів Японії до Кенігсберга нинішній Калінінград, який належить Німеччині.

Ось два шляхи. Більшість військово-політичного керівництва Росії це знає. І саме тому є дуже багато спроб діалогу із західним світом, не дивлячись на ту офіційну риторику, яку вони усі використовують. А от неофіційна зовсім інша: вони бояться втратити свої статки. І вони розуміють, чим це дуже швидко для них закінчиться.

Не хвилюйтесь, Україна переможе.

— Чи може закінчитися війна і при цьому Путін залишиться живим?

— Залишити йому шлях для відступу — це одна зі стратегій, проте це майже нереально. Він військовий злочинець для всього світу. Це його кінець, він сам себе загнав у глухий кут.